Що буде після кризи — читайте, молодь, це ваше можливе “майбутнє”

Главная / banking / Що буде після кризи — читайте, молодь, це ваше можливе “майбутнє”

Що буде після кризи — читайте, молодь, це ваше можливе “майбутнє”

Нинішня фінансова криза ― і що після неї

Mises Daily: Friday, April 09 2010 by Kevin Dowd
[Доповідь була вперше представлена на Паризькому “Свобода Fest”, 13 вересня 2009 року]

Головною темою моєї сьогоднішньої доповіді є врегулювання нинішньої фінансової кризи, і що можна зробити, щоб виправити фінансову систему і допомогти уникнути нової кризи в майбутньому.

Якщо це звучить як хороша новина, то так воно і є насправді. Але ви повинні остерігатися економістів, що приносять хороші новини прекрасним недільним ранком: економіка не дарма має славу похмурої науки.

Є ще й погана новина ― і є ще дуже погана новина.

Погана новина полягає в тому, що владні структури погано справляються з нинішньою ситуацією ― що нам обходиться дуже дорого ― за винятком, звичайно, банкірів, які сміються над тим, що залишилося від наших банків. І ми ще ні в якій мірі не видерлися з цієї кризи, а відповідні дії владних структур на кризу вже сіють насіння нової, ймовірно, ще гіршої кризи, що вже з’явилась попереду.
Це погано, звичайно, але це лише преамбула до дуже поганих новин. Дуже погана новина полягає в тому, що навіть якщо ми якимось чином впораємося з нашими сьогоднішніми проблемами, на горизонті вже вимальовуються деякі тривожні бурі, і вони набагато більш зловісні, ніж сама нинішня криза.

Кейнсіанська економіка

Перше, що потрібно оцінити ― це сила ідей. Ця криза переконливо продемонструвала, наскільки міцно вкоренився кейнсіанський підхід до економіки. В даний час люди забувають, що кейнсіанство не спрацювало добре навіть в 1930‑х роках, його орієнтація на короткострокову перспективу і його зневага до монетарної сторони економіки призвела до інфляції і, зрештою, до негараздів в 70‑х роках 20‑го століття. Неспроможність кейнсіанства була тоді очевидна, і воно було справедливо відкинуто. Після цього фіскальне і монетарне марнотратство були зупинені, інфляція була болісно і важко збита, і економіка розквітла.
А потім приходить наступна велика криза, і кейнсіанство раптом знову в пошані і підтримується з подвоєною силою. Тепер нам кажуть, що кейнсіанські методи є єдиними рішеннями. І це не просто кейнсіанство, а кейнсіанство в масованому виконанні (або мені слід сказати, грубому виконанні?): Масштабні податково-бюджетні вливання, незалежно від того, в які суми це обійдеться, а також щедра грошово-кредитна політика, незалежно від інфляційних загроз, що випливають з цього.

Це нагадує мені старий анекдот: Кейнс якось читав лекцію і зауважив, що один з його студентів заснув. Тоді Кейнс поставив йому питання, яке розбудило студента. Переляканий студент відповів: “Я перепрошую, пан Кейнс, я не розчув питання. Але відповідь полягає в тому, що нам потрібно більше урядових вливань в економіку”.

На всі питання загалом одна відповідь.
Ми вже були в такій ситуації раніше. У своїй роботі в 1940 році, Фрідріх Хайек піддав кейнсіанську економіку, мабуть, найбільш проникливій і зрозумілій критиці з коли-небудь представлених:

Я вважаю зростаючу концентрацію на короткострокових ефектах… не тільки серйозною і небезпечною інтелектуальною помилкою, але і зрадою стосовно головного обов’язку економіста і серйозною загрозою для нашої цивілізації…
Викликає тривогу те, що, після того як ми вже пройшли через процес розробки системного підходу до вивчення тих сил, які в кінцевому підсумку визначають ціни і виробництво, нас зараз закликають відмовитися від такого підходу для того, щоб замінити його короткозорою філософією ділової людини, піднесеної на рівень науки. Хіба нам не сказали, що, “оскільки в довгостроковій перспективі ми всі мертві”, політика повинна керуватися виключно короткостроковими міркуваннями? Я боюся, що ті, хто вірить в принцип, що “після нас хоч потоп” отримають те, що просять, раніше, ніж вони того бажають.[1]

Тоді, як і зараз, оргія витрат не те, що нам потрібно. Необхідна зважена відповідь, яка була би спрямована на вирішення структурних проблем хворої економіки. Ключовим питанням, по суті, є те, що фінансові механізми економіки зруйновані, і ці механізми мають потребу в ремонті перш, ніж економіка може правильно відновитися.

Подолання фінансової кризи

Так як же нам виправити фінансову систему? Відповідь на це питання полягає в тому, що нам необхідно реструктурувати баланси основних фінансових установ. А, як всі ми знаємо, ці баланси можна краще зрозуміти використовуючи ― поетичні засоби:

Дослівний переклад (ніякої рими) Оригінал
Баланс складається з двох частин. A balance sheet has two sides.
Права частина і ліва частина. A right-hand side and a left-hand side.
Праворуч ― нічого не залишилося. On the right, nothing is left.
А зліва ― все неправильно. And on the left, nothing is right.

Хочете вірте, хочете ні, цей маленький віршик дає нам ключ до врегулювання фінансової кризи. Отже, подивімося на баланс:

saldo1-ua

Права сторона показує розподіл активів банку, які змінюються в ціні в залежності від того, працює банк з прибутком або збитково. Ліва сторона показує пасиви, тобто зобов’язання банку, для покриття яких і використовуються активи. Ці зобов’язання складаються з депозитів банку і його статутного капіталу. Ця частка капіталу є також буфером, що охороняє депозити і гарантує вкладникам безпеку їх грошей. Так, наприклад, якщо банк зазнає збитків, втрати, як правило, несуть акціонери, тобто власники банку. Якщо буфер досить великий, то банк може поглинути будь-які розумні втрати і все ще мати достатньо капіталу, щоб бути в безпеці. Ця ситуація проілюстрована на наступному слайді:

saldo2-ua

Банк поніс невеликі втрати, але зміг їх компенсувати і відчуває себе безпечно.

Однак, якщо банк зазнає дуже великих втрат, ми отримаємо таку ситуацію:

saldo3-ua

Втрати банку тепер настільки високі, що активів банку недостатньо для погашення зобов’язань перед вкладниками в повному обсязі. У цьому випадку акціонери втрачають все і вкладники також зазнають втрат. Тепер банк неплатоспроможний ― він не може виплатити зобов’язання своїм вкладникам.

Зараз проблема полягає в тому, як поставити банк на ноги і дати йому можливість знову працювати, як платоспроможне підприємство,що діє безперервно.
Відповідь ― необхідно відновити баланс банку. Є хороший і поганий спосіб це зробити.
Владні структури вибрали поганий спосіб. Вони запанікували ― а  що ми від них ще могли очікувати? І в своєму панічному стані влили величезну кількість грошей платників податків в проблемні банки, і тим самим викинули гроші в практично бездонну діру.

Набагато кращий спосіб ― відновити баланс банку, як у випадку традиційного закону про банкрутство. При такій процедурі банк переводиться в режим управління тимчасовою адміністрацією, і повинні відбутися три речі:

1. Його активи будуть знижені за вартістю з урахуванням втрат.
2. Зобов’язання будуть знижені на ту ж суму.
3. Зобов’язання будуть реорганізовані таким чином, що банк буде знову мати гідний основний капітал. Цей новий акціонерний капітал буде утворений із засобів власників депозитів, деяка частина депозитів яких буде конвертована в акції.

Можливо також надати гарантії, що цій процедурі не підлягають вкладники невеликих депозитів, щоб захистити їх, ― це дозволило б легше просунути такий пакет пропозицій політично, але це деталі.

Така реструктуризація показана на наступному малюнку:

saldo4-ua

Тепер баланс банку набагато менший, але нова основа капіталу банку досить велика, щоб банк був у безпеці. Після цього банк може відновити нормальний бізнес, але тепер в меншому обсязі.

При такому підході не рятуються неблагополучні банки коштом платників податків, не буде державної підтримки слабким установам, не застосовуватиметься принцип “занадто великий, щоб його збанкрутувати”, не буде задоволення потреб банків і підтримки їх практики неміряних бонусних виплат, не буде тривалої згубної невизначеності, не буде фінансового марнотратства, не буде втрати грошей. Замість цього буде швидка, здійснена в режимі надзвичайної ситуації, операція на фінансовому механізмі економіки, за якої піде швидке повернення до нормальних ринкових умов. Це дуже відрізняється від того, що відбулося насправді.

Звичайно, я не стверджую, що ця операція буде легкою. Зокрема, дуже важко визначити, яка повинна бути “справжня” вартість активів банків ― ніхто не знає яка вартість токсичних активів. Але, на щастя, нема потреби в тому, щоб списання були “реалістичними” і точними. Справді, найкраще, якщо списання будуть різкими, оцінювання зміщено в консервативну сторону, і воно може бути засноване на формулах, що відбивають найгірший прогноз вартості різних видів активів, (тобто, нуль в деяких випадках). І якщо ці оцінки згодом виявляться занадто низькими, це не має великого значення: активи банків можна підправити пізніше.

Головною перевагою у всьому цьому є швидкість. Можна закрити банки або обмежити їх діяльність на вихідні або кілька днів, але не на кілька місяців. Тривалі перебої банківської діяльності підірвали б систему платежів і надання кредитів для економічного розвитку, і це могло б мати катастрофічні наслідки. Тому дуже важливо, щоб ця операція була проведена швидко, зводячи до мінімуму перебої в діяльності банків, ― і не заради банків, а заради всіх інших.

Заглядаючи вперед, ми повинні орієнтуватися на пакет реформ з низкою ключових елементів:

По‑перше, ми повинні розглянути питання про реформування банкрутства і законодавства про неспроможність, щоб отримати правильну методику (екстреного) лікування в майбутньому: якщо якомусь банку будь коли знову знадобиться термінова операція, це повинно бути простим процесом “як написано в книжці”, заздалегідь прийнятим і продуманим, а не хірургією за допомогою сокири на полі бою.

По‑друге, індустрія фінансових послуг потребує серйозної реформи. Важко повірити, що колись були часи, коли ця індустрія була консервативної та шанованою, коли вона зосереджувала свою увагу на наданні простих фінансових “продуктів” для своїх клієнтів і робила це добре. Ми повинні повернутися до цього. Не потрібно фінансових водневих бомб, що підривають фінансову систему.

Ключем до цього є реформа корпоративної системи управління. Я говорю не про дрібні маніпуляції з числом директорів або про новий закон Сарбейнса‑Окслі, а про радикальні реформи, що ставлять собі за мету змусити банки бути підзвітними і запобігають ризикам морального характеру, які буйно розрослися. І ключем до хорошого корпоративного управління є скасування обмеженої відповідальності: ми повинні скасувати статути з обмеженою відповідальністю і дати банкірам найсильніші з можливих стимулів доглядати за нашими грошима належним чином.

1 Friedrich A. Hayek, The Pure Theory of Capital, Chicago University Press, 1941, pp. 409‑410.

Последние публикации
У вас есть ко мне вопрос?

Можете отправить мне любой интересующий вас вопрос и я буду рад на него ответить.

Not readable? Change text. captcha txt